Po Syroi Zemle

Туман Яром, туман долиною
Туман Яром, туман долиною.
За туманом ничого не видно,
Тiльки видно дуба зеленого.
Пiд тим дубом криниця стояла,
В тый криницы дiвка воду брала.
Та й пустила золоте вiдерце,
Засмутила козаковi серце.
А кто ж теє вiдерце дiстане
Той зі мною на рушничок стане.
Обiзвався козаченько с гар'ю,
Обiзвався козаченько с гар'ю.
А я ж теє вiдерце дiстану,
А я ж теє вiдерце дiстану.
Та й з тобою на рушничок стану,
Та й з тобою на рушничок стану.


( po našich znakoch )

Oy ty, rechka, rechka shiroka,
Oy-da milaya, trepetna, gluboka,
Ty poveday o svoem puti,
Oy-da! o gore matushki-zemli.
Oy-da braty, braty lesnye,
Dereva-dedy, da vekovye,
Skol uzh vremya vremechko ushlo,
Da chrez veka na zemlyu snizoshlo.

Obrechenno ruki vzdymaya
K obiteli Roda, vnov ya voproshayu:

Oy, da! Da matushka-zarya
Oy ne trevozh ty pesnyu solovya.

Vstan pred solncem yaro goryaschem,
Pred velikim churom, obratis ty k spyaschim!

Vechnost spit vo mgle,
Slovno zhdet voynu,
Dremlet vera bezyshodno.
Bratya na zemle,
Ih serdca v plenu
Stonut bolyu obrechenno.

Po syroy zemle, chto v tvoih slezah,
Pronesem rodnye vedy.
Pust omoet dozhd skorb v slepyh ochah,
My vernulis dlya pobedy!

Podymi ty vzor svobodnyy,
Tron ty glad dushi lesnoy.
Zabvennye prostory
Dushu manyat vsled za soboy.
Pyanyaschiy duh svobody
Ognem serdce terebit
I snova poznan mnoyu
Svet ruin, chto byl pozabyt.

I vnov rassvet, vo tmu pronzayas,
Vtorit, chto zhiva ona,
Ta vera, chto zavetam davnim predana.
Byloyu slavoy ischezaya v tmu stoletiy davnih dney,
Kuda idem, ne znaya my rodni svoey?!
Kuda speshim, vorotya vzglyad ot staroy pravdy?
Chego my zhdem? Ot mira chuzhdogo sladkoy nagrady?
Vonzaya zuby v Yav bezhim ot rodovogo dreva.
No gromkim glasom molvyat bratya: "my zhivy, Dedy!"

I glasom nochi ty promolvi zavety
Toy suschnosti vechnoy, chto nam sokrovenna.
I slavy manyaschey zatmi sery ochi.
My est syny sveta, my est sestry nochi!